Історія
Жмеринська
міська рада
Розмір тексту:

Історія

Жмеринка - одне з наймолодших міст Вінницької області, хоча згадки про поселення датуються ще ХІ-ХІІ століттям. Заснування міста пов"язано із будівництвом у 1865 році залізниці Київ-Балта. Завдяки зручному розташуванню магістралі, інтенсивному розвитку шляхів сполучення станція поступово перетворилась у важливий залізничний вузол.
Нині Жмеринка - це розвинений адміністративний центр, значний промисловий і культурний осередок Вінниччини.
Перше знайомство з містом починається з вокзалу. Ця цікава споруда була відкрита у 1904 році і стала видатним пам"ятником історії та архітектури.
Будівля вражає своєю оригінальністю. Якщо поглянути на неї з висоти пташиного польоту, вловлюється схожість її з кораблем. Вважають, що задум архітекторів В.Рикова та З.Журавського навіяний морем, адже це була перша залізниця, що вело до Одеси.
Бурхливими були у Жмеринці роки революції та громадянської війни. Починаючи з 1917 до 1920 року її брали штурмом німці, австро-угорці, деніківці, махновці, чехи, десятки отаманів, що претендували на володіня Україною. Одні вимагали вагонів, інші - паровозної тяги, щоб передислокувати війська і награбоване майно.
У грудні 1918 року в місті перебували українські війська Директорії, а Жмеринка на той час була навіть столицею самостійної України. Міністерства та відомства стояли в ешелонах. В приміщенні гімнації розташовувався штаб головного отамана С.Петлюри.
У роки Великої Вітчизняної війни жмеринчани, як і увесь радянський народ, вели героїчну боротьбу проти загарбників, протистояли ворожій налаві. Під час німецько-румунської окупації все єврейське населення зігнали в гетто. В умовах жорстокого терору в місті діяла підпільна організація "Радянські патріоти", якою керував К. Гришин. До складу організації входили місцеві жителі, а також військовополонені, які вирвалися з концтабору. 17 підпільних груп об"єднували понад 70 народних месників. Вони розповсюджували серед населення листівки, газету "Красный партизан", визволяли полонених, влаштовували диверсії на залізниці.
Радянські війська звільнили Жмеринку в березні 1944 року. Відступаючи, вороги нищили все на своєму шляху. Злітали в повітря будинки, горіло паровозне депо, вагонні майстерні. Лише сміливі дії саперів та місцевих патріотів перешкодили варварам підірвати залізничний вокзал. Пізніше із його тунелів було вивезено понад сорок тонн вибухівки, кілька тисяч авіабомб і снарядів.
Надто дорогою була ціна визволення міста залізничників. Близько тисячі воїнів Радянської Армії загинули в боях за Жмеринку у весняні дні 1944 року. Вони поховані у трьох братських могилах.
Невпізнанно змінилося місто за післявоєнні роки. Шляхом народної будови було реконструйовано стадіон "Локомотив", у 1956 році відкрито музичну школу, почала працювати ТЕЦ. У 1969 році відкрито перший в області широкоформатний кінотеатр "Супутник", запрацював новозбудований завод "Сектор".
У 1970 році до 100-річчя Південно-Західної залізниці прийняв перших відвідувачів плавальний басейн. Через три роки було відкрито Палац культури залізничників.